Translated by Спільне/Commons
У творі Антуана де Сент-Екзюпері Маленький принц зустрічає бізнесмена, котрий збирає зірки з єдиною метою – бути спроможним придбати більше зірок. Маленький принц цим приголомшений. Він має лише квітку, яку поливає щодня. Три вулкани, які він чистить щотижня. Він каже: "І моїм вулканам, і моїй квітці корисно те, що я ними володію. А зіркам від тебе немає ніякої користі".
Нині є багато бізнесменів, що володіють знаннями. Візьмімо, наприклад, Elsevier, найбільшого наукового видавця, чиї 37% чистого прибутку1 різко контрастують із підвищенням вартості послуг, збільшенням розміру боргу за студентський кредит та зарплатами на рівні прожиткового мінімуму тимчасових викладачів, що працюють за контрактом. Elsevier володіє одними з найбільших баз даних академічних матеріалів із такими високими цінами, що навіть Гарвард, який вважається найбагатшим університетом глобальної півночі, скаржився на те, що він більше не може дозволити собі користуватися послугами цього видавця. Роберт Дарнтон, колишній директор Гарвардської бібліотеки, зауважив: "Ми як професори займаємося дослідженнями, пишемо статті, оцінюємо статті інших дослідників, працюємо в складі редакційної колегії, і все це безкоштовно… А потім ми купуємо результати нашої праці за непомірно високими цінами."2 Серед усіх робіт, профінансованих державою, що йдуть на користь науковим видавцям, особливо рецензування, що підтверджує їхню легітимність, журнальні статті мають такі ціни, що обмежують доступ до науки для багатьох науковців – та всіх ненауковців – по цілому світу, та роблять із цього знак привілею.3
Elsevier нещодавно подав до суду в Нью-Йорку проти Science Hub та Library Genesis, вимагаючи відшкодування збитків, що сягнули кількох мільйонів доларів.4 Це стало тяжким ударом не лише для адміністраторів цих веб-сайтів, але й для багатьох дослідників по всьому світу, для яких ці сайти були єдиним надійним джерелом наукових (академічних) матеріалів. Соціальні мережі, розсилки та IRC-канали було заповнено їхніми збентеженими повідомленнями, коли вони відчайдушно намагалися знайти потрібні статті та публікації.
Навіть коли Окружний суд Нью-Йорка виголошував свій вирок, з’явилися новини про те, що вся редакція поважного журналу Lingua подає у відставку, пояснюючи це рішення тим, що Elsevier відмовився відкрити доступ та скасувати високу платню за доступ для авторів та академічних закладів. У час, коли ми пишемо це, циркулює петиція, що вимагає від Taylor & Francis не закривати Ashgate5, у минулому незалежного гуманітарного видавця, якого вони придбали щойно в 2015. Ці події не єдині свідчення того, що система не працює. Вона знецінює нас, авторів, видавців та читачів. Вона паразитує на нашій праці, перешкоджає нашій роботі для населення, відмовляє нам у доступі.6.
У нас є методи та ресурси для того, щоб зробити знання доступним для всіх, без економічних перешкод для доступу та за набагато нижчою ціною для суспільства. Але монополія закритого доступу в царині наукових публікацій, її неймовірні прибутки та центральна роль у розподілі академічного престижу стали важливішими за суспільний інтерес. Комерційні видавці ефективно перешкоджають відкритому доступу, криміналізують нас, переслідують наших героїв та героїнь, руйнують наші бібліотеки знову і знову. До Science Hub та Library Genesis була Library.nu чи Gigapedia, до Gigapedia був textz.com; до textz.com було небагато чого, до того, як було небагато чого, не було нічого. Це саме те, чого вони хочуть: звести більшість з нас нанівець. І для цього у них є повна підтримка суду та закону.7
У справі Elsevier проти Sci-Hub та Library Genesis суддя заявив, що "розміщення захищеного контенту безкоштовно на іноземних веб-сайтах шкодить суспільним інтересам"8. Заявлені підстави захисту проти звинувачення Олександри Елбакян (Alexandra Elbakyan) підвищують ставки: "Якщо Elsevier зможе закрити наші проекти чи змусити їх перейти до даркнету, це буде свідченням важливої ідеї: громада не має права на знання"
WЩодня ми демонструємо у великому масштабі те, що система не працює. Ми таємно поширюємо наші тексти за спинами наших видавців, обходимо платний доступ до інформації, аби отримати статті та публікації, скануємо та завантажуємо книжки до бібліотек. Це другий бік 37% чистого прибутку: наш фонд знань росте в лініях розлому зламаної системи. Ми – хранителі знання, хранителі нашого родючого, але крихкого спільного. Бути хранителем де-факто означає завантажувати, поширювати, читати, писати, рецензувати, виправляти, сканувати, архівувати, підтримувати бібліотеки, робити їх доступними. Наше спільне знання має давати користь, а не просто бути власністю.
Понад сім років тому Аарон Шварц (Aaron Swartz), котрий ризикував собою, виступаючи за те, за що ми агітуємо виступити і вас, написав: "Ми мусимо взяти інформацію, незалежно від того, де вона зберігається, розмножити та поширити її зі світом. Треба взяти те, що захищено авторським правом, та додати його до архіву. Ми маємо купити секретні бази даних та викласти їх до мережі. Ми повинні завантажити (download) наукові журнали та викласти (upload) їх на файлові обмінники. Ми мусимо боротися за Партизанський (підпільний) вільний доступ (Guerilla Open Access). Якщо нас буде достатня кількість по всьому світу, ми не лише донесемо ідею про протистояння приватизації знання – ми залишимо її в минулому. Чи ви приєднаєтеся до нас?"9
Настав вирішальний момент. Зараз якраз пора визнати, що саме існування нашого величезного фонду знань є свідченням колективної громадської непокори. Настав час вийти з тіні та підписатися під цим виявом протистояння. Ви можете почуватися ізольованими, проте нас багато. Про це свідчать злість, відчай та страх втратити інфраструктуру наших бібліотек, які вирують у Інтернеті. Зараз саме час для нас, хранителів, собаки ми, люди чи кіборги, із нашими іменами, нікнеймами та псевдонімами, висловитися за цю ідею.
30 листопада 2015.
Dušan Barok, Josephine Berry, Bodó Balázs, Sean Dockray, Kenneth Goldsmith, Anthony Iles, Lawrence Liang, Sebastian Lütgert, Pauline van Mourik Broekman, Marcell Mars, spideralex, Tomislav Medak, Dubravka Sekulić, Femke Snelting...